Заснування

Перший п’ятнадцятий легіон був сформований Цезарем у 53 році до н. е. Цей легіон брав участь в осаді Алезії (суч. Алез-Сент-Рен, Франція) в 52 році до н. е., потім розташовувався в Аквілі. В 50 році до н. е. цей легіон був змушений здатися на милість сенату, який відправив його в Капую. Після вторгнення Цезаря в Італію легіон був відправлений в Африку, де й був розгромлений в 48 році до н. е. Назви легіон не мав.

П`ятнадцятий легіон, сформований Октавіаном, не має жодного відношення до легіону Цезаря. Сформований він був 41 чи 40 року до н. е., проте деякі джерела стверджують, що п’ятнадцятий легіон брав участь в битві біля Філіппін, яка відбулася в 42 році до н. е. Був це «Аполлінаріс», чи інший легіон - невідомо. Назва «Аполлінаріс» говорить про посвяту легіона богу Аполлону, якого найбільше поважав Октавіан.

Бойовий шлях

Легіон брав участь в сицилійській війні. Після програшу Секста Помпея знаходився в Італії до 31 року до н. е., коли був переведений в Іллірік. В кінці I століття до н. е. брав участь в кантабрійських війнах. В 6 році придушив повстання в Паннонії, а в 9 році, після трагедії в Тевтобурзькому лісі, став табором в Карнунті (неподалік від суч. Відня, Австрія).

В 62 чи 63 році був відправлений до Сирії для охорони провінції під парф`янського походу Корбулона. Після закінчення походу легіон стає гарнізоном в Олександрії.

В 66 році легіон, під командуванням сина Веспасіана, Тіта, відіграє вирішальну роль в придушенні іудейського повстання. Легіон захоплює кілька іудейських міст, в тому числі і Йотапату (біля 10 км на північ від суч. Назарета, Ізраїль), а також Гамалу. Разом с легіоном X Fretensis він відповідав за західну ділянку фронту.

В 70 році легіон брав участь в осаді і захопленні Єрусалима під командуванням Тіта, після чого відправився назад в Карнунт, поповнившись новими рекрутами з Каппадокії.

В 88 - 89 і 101 - 106 легіон приймає участь у війнах с Даками.

В 115 - 117 змагався в Парфії, приймаючи участь в парф’янській кампанії Траяна.

Адріан розміщує основні сили легіону в Сатале (суч. Садах, Турція), а невеликі підрозділи в Трапезі (суч. Трабзон, Турція) і Анкарі.

В 134 році приймає участь в кампанії правителя Каппадокії Арріана Нікомедійського проти племен аланів, які появилися на кордонах провінції. Кампанія носила превентивний характер, її ціллю було загородити провінцію від ударів ззовні, поки племена ще не зміцніли настільки, щоб розпочати війну.

В 162 - 166 роках приймає участь в парф`янському поході Луція Вера. Деякий час стоїть гарнізоном в Артаксі (суч. Єреван, Арменія), після чого повернувся в Саталу.

В 175 році залишився вірним Марку Аврелію и виступив проти Авідія Кассія під командуванням Публія Марція Вера. За це отримав титул Pia Fidelis («Відданий и вірний»).

В III столітті легіон приймає участь в походах проти сасанідів Каракалли, Олександра Севера, Гордіана III і Филиппа Араба.

Розформування

На початку V століття легіон все ще знаходився в Саталі. В той же час в Трапезі розташовувався легіон I Pontica. Швидше за все, він замінив легіон «Аполлінаріс», який був розформований.

Пілся розформування остатки легіону перебрались через Чорне море, піднялись вверх по Дніпру і осіли в Таврії (суч. Запорізька і Херсонська обл. в Україні). З часом вони асимілювались з місцевим населенням, а їхні нащадки почали називати себе козаками